Методичні рекомендації

Червонець І.В., завідувач науково-методичної лабораторії з інклюзивного та інтегрованого навчання
Басиста А.Л., вчитель початкових класів комунального закладу «Навчально-виховне обєднання №6 «Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, центр естетичного виховання «Натхнення» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»
Специфіка роботи вчителя загальноосвітньої школи в умовах інклюзивного навчання (методичні рекомендації)
Глобальне удосконалення освітніх процесів, що відбувається сьогодні в Україні зумовлює зміни в галузі освіти, філософія яких відповідає гуманістичній спрямованості. Модернізація освітньої галузі спрямована на демократизацію та підвищення її якості, а це, відповідно обумовлює необхідність інноваційного розвитку всіх її ланок в цілому і освіти дітей з особливими освітніми потребами зокрема.
Наразі визначено пріоритетні напрями державної політики щодо розвитку національної освіти: особистісна орієнтація; створення для всіх громадян рівних можливостей у здобутті якісної освіти; постійне підвищення її якості, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; розвиток безперервної освіти та навчання упродовж життя; забезпечення освітніх потреб осіб з особливостями психофізичного розвитку.
В аспекті оновлення системи освіти виникає необхідність впровадження інклюзивного навчання в загальноосвітній простір.
Сьогодні головна проблема полягає не в тому, чи потрібно впроваджувати інклюзивну освіту, а в тому як навчати дітей таким чином, щоб задовольнити потреби кожного учня, який навчається в класі з інклюзивним навчанням. Аби назвати клас інклюзивним мало зарахувати дітей до нього й створити середовище поваги. Необхідно застосовувати методи викладання, що дають змогу врахувати індивідуальні відмінності всіх дітей інклюзивного класу. Безумовно інклюзія – це не просто фізичне перебування дитини в звичайному класі, а повна реструктуризація роботи з учнівським колективом, покликана забезпечувати унікальні потреби кожної дитини, в тому числі дитини з обмеженими можливостями здоровя. Отже, в інклюзивному навчанні важливо застосовувати методи, ефективні для всіх учнів, зокрема: розвиток громади в дитячому колективі, формування соціальних навичок, навчання в співпраці, а також гнучкі методики обєднання дітей у групи, що створює умови для застосування індивідуального та диференційованого навчання. Коли ми говоримо про індивідуалізацію навчання в класі з інклюзивним навчанням, то йдеться про врахування індивідуальних особливостей окремих учнів, а саме учнів з особливими освітніми потребами з метою кращого впливу на них. Педагогічна енциклопедія подає поняття «індивідуалізація» як таку організацію навчального процесу, коли вибір способів, прийомів, темпу навчання базується на врахуванні індивідуальних відмінностей учнів, рівня їх розвитку, здатності до навчання.
У зарубіжній педагогіці терміном «індивідуалізація» охоплюються будь-які форми і методи врахування індивідуальних особливостей учнів. Наприклад, американські вчені індивідуалізацію розглядають як стратегію навчання, що проявляється у:
а) незалежності учіння;
б) варіюванні темпу навчання;
в) своєрідному використанні мети і методів навчання [2; с.95].
У світовій та вітчизняній педагогіці індивідуалізація тісно поєднується з диференціацією. За нашими уявленнями, диференціація охоплює всі організаційні та методичні прагнення, спрямованні на врахування індивідуальних особливостей учнів з особливими освітніми потребами.
Як співвідноситься диференціація з індивідуалізацією? Індивідуалізація більше стосується сфери методичних прийомів, педагогічної технології, а диференціація – як засіб досягнення цієї мети.
Вчитель, який працює в класі з інклюзивним навчанням повинен бути відданим своєму покликанню й прагнути добре навчати всіх дітей у розмаїтому учнівському колективі. У різнорівневому класі не всі діти можуть однаково сприймати матеріал та методику роботи вчителя. Адже легко застосувати певну методику, щоб пояснити учням те чи інше поняття, і набагато важче визначити, якої підтримки потребують окремі діти, котрим складно його опанувати.
Тому вчителю необхідно володіти методами викладання, які дають змогу врахувати відмінності в способах навчання учнів з особливими освітніми потребами в класі з інклюзивним навчанням. Крім того, можна з упевненістю припустити, що їх впровадження вимагатиме певних змін у загальній організації навчального процесу. Відтак, важливо те, як вчитель будує свою діяльність учнів. Для роботи в різнорівневому класі рекомендуємо застосовувати гнучкі методики обєднання дітей в групи. Скажімо, на початку уроку вчителеві варто попрацювати з усім класом та ознайомити дітей із деякими поняттями навчальної теми, а потім продовжити вивчати решту понять у групах з однаковим рівнем підготовленості учасників. В одних випадках ефективні фронтальні форми, тоді як в інших доцільніше об’єднувати дітей у малі групи. Таким чином, гнучкі методики ділення класу на групи – одна з передумов диференційованого навчання.
З чого почати?
Перед початком планування вчитель має виконати певну підготовчу роботу. На підготовчому етапі вчителю необхідно скласти зріз учнівських потреб. Слід зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» до класу з інклюзивним навчанням зараховуються діти з розумовою відсталістю, порушеннями опорно-рухового апарату, зниженим зором чи слухом, затримкою психічного розвитку; сліпі, глухі, з тяжкими порушеннями мовлення, складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку) тощо.
Для вивчення загальних учнівських потреб рекомендується ознайомитися з даними про учнів, провести бесіду з їхніми батьками та педагогами, які навчали цих дітей раніше.
Вчителю необхідно докладно проаналізувати свій підхід до викладання; дібрати методи й форми роботи з урахуванням індивідуальних потреб учнів. Варто продумати, як залучати дітей до навчальної діяльності на кожному уроці; створювати умови для набуття успішного навчального досвіду; спонукати дітей усвідомлювати власну роль у навчанні; структурувати й спрямовувати їхню діяльність; пробуджувати інтерес до змісту предмета, надавати достатньо часу для відповіді тощо. Таким чином виходячи із своїх загальних знань і досвіду, вчитель застосовує різні підходи до організації навчання в класі з інклюзивним навчанням. Тому ми рекомендуємо застосовувати підходи й стратегії різного типу: передавати знання; формувати знання і базові навички з предметів; спонукати дітей до повного їх засвоєння; створювати умови для набуття значимих знань, умінь і навичок; розвивати навички критичного мислення; формувати досвід використання знань; використовувати пояснення й підказки та згодом зменшувати їх допомагаючи учням самим вийти на вищий рівень розуміння понять; забезпечувати підтримку дітям з різноманітними навчальними потребами; та намагатися охопити навчальною програмою всіх учнів, тобто давати кожному з них можливість опанувати один і той самий зміст предметів на своєму рівні.
Таким чином, дітям з обмеженими можливостями навчання необхідно допомогти усвідомлювати, виділяти й інтерпретувати (сприймати) інформацію; організовувати й запам’ятовувати її; розвивати усне мовлення, навички розпізнавання слів, розуміння прочитаного та /або навички писемного мовлення. Для дітей з затримкою психічного розвитку слід створювати низку послідовних навчальних завдань з набуття досвіду із поступовим зростанням їхньої складності відповідно до опанування потрібних навичок. При цьому їхньою навчальною діяльністю потрібно управляти, зокрема за допомогою вербальних і наочних підказок. Крім того, для таких учнів потрібно забезпечувати систематичні, функціональні навчальні досліди, які також сприяють розширенню їхнього кругозору. Дітям з проблемами уваги й поведінки необхідно допомагати розвивати навички самоконтролю; контролювати рівень своєї концентрації уваги; навчати їх прийомів організації своєї поведінки, щоб зменшити кількість випадків тривожності, соціальної самоізоляції та депресії. Аби допомогти дітям з труднощами спілкування навчитись усно виражати свої думки, варто застосувати такі форми роботи, які спонукають їх до розмови одне з одним та з їхніми ровесниками.
Що і як викладати?
Специфічні складові змісту навчання дітей з особливими освітніми потребами необхідно визначати на основі освітнього стандарту із подальшою адаптацією його вимог відповідно до учнівських потреб. Звертаємо увагу, що організація навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами здійснюється на основі оновленого змісту освіти, визначеного Державним стандартом початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 року № 607 також необхідно користуватися методичним листом Міністерства освіти і науки України «Про навчальні плани та програми спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах» від 25 червня 2014 року №1/9-335. Нагадуємо, що Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями), щороку розміщується на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України та Інформаційному збірнику МОНУ. Тож процес планування охоплює чотири рівні:
• закладену в документах систему понять і вимог для того чи іншого предмета, які при перенесенні на практику трансформуються в широкі навчальні  цілі, придатні для усіх учнів інклюзивного класу;
• визначення стартових рівнів успішності;
• встановлення очікуваних результатів навчання;
• планування уроків за методом диференційованого навчання, що дає змогу врахувати різноманітні учнівські потреби та здібності окремих членів учнівського колективу.
Слід зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»; листа Міністерства освіти і науки України від 13 серпня 2014 року № 1/9-413 «Про організацію навчально-виховного процесу для учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку» для дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в класі з інклюзивним навчанням обов’язково складається індивідуальна програма розвитку, навчальний план та навчальна програма з урахуванням можливостей та особливостей навчально-пізнавальної діяльності.
Індивідуальний навчальний план та програма розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог та інші) з обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних форм і методів навчання дитини з особливими освітніми потребами на основі рекомендацій відповідної психолого-медико-педагогічної консультації та Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Якщо в інклюзивному класі навчаються діти з особливими освітніми потребами однієї нозології, за потреби для кожного з таких учнів розробляється та частина індивідуальної програми розвитку, яка містить роботу з урахуванням індивідуальних відмінностей та потреб, але навчальна програма може бути спільною [4].
Планування уроків
Вчителю необхідно дати відповідь на запитання:
-         З якими поняттями та знаннями слід познайомити учнів?
-         До яких навчальних процесів мають залучатися учні?
-         Які навчальні методики будуть найбільш ефективними для набуття знань, умінь і навичок?
У повсякденному плануванні уроків важливо добре продумати загальну мету, специфічні цілі та задачі. Учитель також має обрати певний метод чи методи; форми роботи (індивідуальну, групову, фронтальну); типи завдань і видів діяльності для учнів з особливими освітніми потребами, а також необхідні деяким дітям адаптації чи модифікації.
Адаптації та модифікації
Учні, яких вчитель виокремлює в процесі стартового зрізу успішності, іноді потребують додаткових адаптацій та модифікацій. Часто такі адаптації – необхідна передумова успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання.
Примітка. Адаптація – змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватися такі види адаптацій:
• адаптація середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається дитина з порушенням слуху, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкових класів, забезпечення архітектурної доступності для дитини з порушеннями опорно-рухового апарату тощо);
• адаптація навчальних підходів (змісту, методів і форм навчальної діяльності) - використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміну темпу занять, чергування видів діяльності);
• адаптація методичних матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки тощо) [5].
Модифікація – це зміна кількості, сутності чи змісту навчальних цілей, які має досягти учень відповідно до освітнього стандарту. Вчителі часто модифікують такі цілі для учнів, які, зазвичай, унаслідок певних порушень неспроможні опанувати матеріал освітнього стандарту. У такому випадку основну увагу в навчальному процесі зосереджують на розвитку навичок, що дають змогу забезпечувати кращу якість життя учня. Наприклад, працюють над формуванням базових математичних навичок, засвоєння елементарних навичок письма й читання тощо.
Вимоги до організації навчання, зокрема, характер освітніх послуг та форм підтримки дитини з особливими освітніми потребами розміщено в інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України:
-         «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 18.05.2012 року № 1/9-384;
-         «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання» від 26.07.2012 року № 1/9-529.
Беручи до уваги той факт, що педагогічні працівники, відчувають труднощі в складанні адаптацій навчальних матеріалів, наводимо алгоритм адаптації навчальних завдань, матеріалів, організаційних форм на уроці, що сприятиме прогнозуванню та впровадженню їх відповідно до індивідуальних особливостей учнів з особливими освітніми потребами.
Алгоритм адаптації навчального завдання (типи адаптації):
• скорочення обсягу, зниження ступеня складності матеріалу завдання, збільшення часу на виконання;
• види допомоги (опори): демонстрація зразка, виконання частини завдання разом з дитиною тощо);
• засоби концентрації уваги («сильні подразники»);
• стиль сприймання та рівень уявлень;
• частота повторення виконання завдання;
• контроль та корекція виконання завдань (виправлення помилок);
• засоби та частота релаксації.
Планування адаптацій та модифікацій допомагає вчителю заздалегідь визначити, якими матеріалами учням потрібно користуватися, як краще побудувати урок (наприклад, на основі індивідуальної, групової чи фронтальної роботи), в якому вигляді учні мають відповідати на завдання (наприклад, дати коротку письмову відповідь), підібрати типи вправ і види діяльності, продумати очікуванні результати виконання.
До індивідуального навчального плану та індивідуальної програми розвитку, структура якого затверджена інструктивно-методичним листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 18.05.2012 року № 1/9-384, доцільно включити рекомендації щодо особливостей адаптації навчальних завдань, розроблені на основі алгоритму. Особливості адаптації та модифікації для конкретної дитини розробляється вчителем та асистентом учителя на основі результатів оцінювання різними фахівцями, спостережень, врахування інформації отриманої від батьків, та фіксуються в індивідуальному навчальному плані [5].
Пропонуємо приклади фрагментів індивідуального навчального плану, складені на основі характеристик учнів:
Спостереження вчителя
Учениця Настя навчається у другому класі, має здібності до математики за наслідками ДЦП відчуває труднощі в опануванні письмом та завдань пов’язаних з дрібною моторикою; вона плутає букви, схожі за написанням, важко сприймає зміст прочитаного, відчуває труднощі з переказом; має недостатньо розвинену пам'ять, увагу. Потребує допомоги у навчанні користуванням підручником; любить малювати, розфарбовувати, низький рівень самостійності у виконанні завдань; проте має хороший контакт з асистентом учителя. Навчальне навантаження витримує протягом 20-30 хв., складно концентрувати увагу; індивідуально займається з учителем, психологом і логопедом.

Адаптація навчальних завдань для учениці другого класу
Насті (фрагмент Індивідуального навчального плану)

Типи адаптації
Особливості індивідуальної адаптації
Скорочення обсягу, зниження ступеня складності матеріалу завдання, збільшення часу на виконання
- скорочення обсягу матеріалу в письмових завданнях;
- збільшення часу на виконання письмових робіт;
- збільшення часу на виконання робіт, пов’язаних з дрібною моторикою (вирізання, аплікації та ін.)
Міра допомоги (опори): демонстрація зразка, виконання частини завдання спільно тощо
- додаткове пояснення учителя (асистента вчителя) при виконанні математичних прикладів;
- дроблення завдань на етапи;
- розвязання математичних прикладів під контролем учителя (асистента вчителя);
- акцент у завданнях на букви, схожі за написанням (завдання на списування таких букв, виділення їх кольором на індивідуальних картках), щоб встановити помилки, пов’язані з диференціацією таких букв;
- аби полегшити розуміння тексту, використання запитань до прочитаного тексту, ілюстрацій, завдань переказати текст, намалювати те, про що прочитала;
- запис сторінки та номера завдання (на дошці, у чернетці), яке необхідно знайти у підручнику;
- використання алгоритму надходження завдання у підручнику: спочатку відкрити потрібну сторінку, далі знайти потрібний номер;
- використання опори на додаткові елементи: акцент на малюнок, схему, таблицю тощо, які знаходяться на потрібній сторінці;
Способи концентрації уваги («сильні подразники»)
- допомога учителя (асистента вчителя) на етапі включення у роботу (наявність стимулу, мотивації);
- залучення уваги до навчального матеріалу: малюнок на індивідуальній картці (готовий чи такий, що необхідно розфарбувати, домалювати тощо);
Стиль сприймання та рівень уявлень
- переважно слуховий стиль сприймання;
- рівень уявлень на окремі графічні елементи (написання оптично схожих букв);
завдання на розвиток зорового сприймання;
- завдання на розвиток просторового орієнтування ( на аркуші паперу);
Частота повторення виконання завдання
- додаткові завдання на розвиток дрібної моторики;
- повторення завдань на закріплення навичок розв’язання математичних прикладів;
- додаткові завдання на диференціацію букв, схожих за написанням;
- додаткові вправи з розвитку навичок читання (підвищення швидкості читання);
Контроль та корекція виконання завдань (виправлення помилок)
- завдання з виправлення помилок на різноманітному матеріалі;
Способи та частота релаксації
- перерви у роботі (можливість помалювати, розфарбувати тощо);
Співпраця з дорослими, однокласниками
- з метою підвищення рівня самостійності, її заохочення, добір нескладних завдань для самостійного виконання;
- зменшення кількості ситуацій, у яких проявляється зайва увага до дитини з боку дорослого;
- створення ситуацій для прояву активності

Учень Олег навчається у другому класі, має ослаблене здоровя, часто через хворобу (стаціонарне лікування) пропускає заняття в школі. Хлопчикові складно сконцентрувати увагу, він відчуває труднощі у спілкуванні з однокласниками (відомості з Індивідуального навчального плану).
Адаптація навчальних завдань для учня другого класу
Олега (фрагмент Індивідуального навчального плану)
Скорочення обсягу, зниження ступеня складності матеріалу завдання, збільшення часу на виконання
- спрощення навчального матеріалу (після тривалих пропусків занять);
- збільшення часу на виконання завдань, що передбачають використання пропущеного дитиною матеріалу;
Міра допомоги (опори): демонстрація зразка, виконання частини завдання спільно тощо
- використання індивідуальних карток із завданнями, які відповідають рівню знань учня (є посильними);
- використання узагальнюючих опорних схем з наступною їх деталізацією або основних компонентів пропущеної дитиною теми;
- виконання завдань з опорою на зразок (за участі асистента вчителя): правила написання букв, оформлення письмових робіт у зошиті тощо;
Способи концентрації уваги («сильні подразники»)
- використання цікавих ситуацій, нових фактів і т.п.
Стиль сприймання та рівень уявлень
Полісенсорний
- виконання спеціальних завдань, що сприяють встановленню правильної послідовності актуалізації знань, (інструкції типу: послухай…, згадай, обери, напиши, перевір);
- виконання спеціальних завдань на формування уявлень про графічний образ букв;
Частота повторення виконання завдання
- двох-трьохкратне повторення завдань на закріплення пропущеного матеріалу;
Контроль та корекція виконання завдань (виправлення помилок)
- виконання завдань на виправлення помилок на письмі, аналогічних своїм;
- завдання на розвиток навичок самоконтролю (перевір себе; перевір чи правильно розв’язані приклади тощо);
Способи та частота релаксації
- надання додаткової можливості зробити перерву у роботі (мірою виникнення необхідності);
Співпраця з дорослими, однокласниками
- ненав’язливе надання можливості вступати у діалог з однокласниками та дорослими;
- залучення до у часті у заходах ( з метою підвищення впевненості в собі)

В процесі підготовки до уроку в класі з інклюзивним навчанням вчитель складає план-конспект уроку, в якому інтегрує учбовий матеріал загальноосвітніх та спеціальних програм так, щоб на одному уроці діти з різним станом психофізичного розвитку вивчали близьку за змістом тему, але на тому рівні засвоєння, який доступний для кожного учня. Інформація, одержувана учнем по темі, що вивчається відповідає рекомендованій йому для навчання освітній програмі. Закріплення отриманих знань, умінь і навичок ведеться на різному дидактичному матеріалі, підібраному для кожного учня індивідуально: роздаткові картки, вправи з навчальних посібників і підручників (добирає вчитель та асистент вчителя). Для пояснення складно сприйманих тем учням з особливостями в розвитку пропонуються картки інструкції з описом покрокових дій учнів. Така побудова учбових занять створює умови при яких всі учні класу залучаються до загальнокласної роботи.
Примітка. Особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розроблені та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами [3]. Відповідно до контингенту учнів з особливими освітніми потребами керівник навчального закладу визначає кількість учителів-дефектологів, асистентів учителя та, за потребою, асистентів дитини. Це відповідає пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» від 06.12.2010 № 1205, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за №1308/18603, яким встановлено, що за рахунок спеціального фонду загальноосвітні навчальні заклади можуть уводити додаткові посади [6].
Важливу роль у плануванні й реалізації навчання учнів з особливими освітніми потребами в класі з інклюзивним навчанням відіграють чинники, пов’язані з особистістю вчителя. На нашу думку, ефективність впровадження інклюзивного навчання залежить від професійного досвіду, установок і поглядів щодо побудови та впровадження навчального процесу для всіх учнів, рівня інтересу до предмета, а також від того, наскільки впевнено вчитель підходить до вирішення своїх професійних завдань відносно учнів з особливими освітніми потребами; від того, в чому вчитель вбачає сенс своєї роботи; а також від індивідуальних потреб учнів з обмеженими можливостями здоровя.
Специфіка роботи з дітьми з певними  порушеннями представлено у навчально-методичних посібниках для педагогів інклюзивних навчальних закладів: Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. /А.А.Колупаєва, Л.О.Савчук. – К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011. – 274 с.,           Колупаєва А.А., Таранченко О.М. Діти з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому навчальному просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. – Київ, 2010. – 96 с. – (Серія «Інклюзивна освіта») та ін.
Література:
1.       Данілавічютє Е.А. Стратегії викладання в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник /Данілавічютє Е.А. Литовченко С.В. за ред. А.А.Колупаєвої. – К.: ТОВ «Фірма «Есе», 2013. – 224 с.
2.       Підласий І.П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя /Підласий І.П. – Х: Вид. група «Основа», 2009. – 360 с.
3.       Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: //mon.gov.ua/.
4.       Лист Міністерства освіти і науки України від 13 серпня 2014 року №1/9-413 «Про організацію навчально-виховного процесу для учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку». [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: //mon.gov.ua/.
5.       Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 18.05.2012 року №1/9-384. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://mon.gov.ua/.

6.       Лист Міністерства освіти і науки України від 05 червня 2015 року №1/9-280 «Про організацію навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2015-2016 навчальному році». [Електронний ресурс].- Режим доступу:         http: //mon.gov.ua/.

2 коментарі:

  1. Спілкуючись з дитиною, розвиток якої ускладнений дефектом, не слід забувати, що вона не просто менш розвинена, ніж її нормальні однолітки, а просто розвинена інакше. Організувати навчання для таких дітей, гадаю, після інтернет-семінару, організованого Інною Володимирівною, буде набагато легше. Дякую за наданий матеріал!

    ВідповістиВидалити
  2. Досить актуальною є проблема, що озвучена під час семінару. Все більше у школі з'являється учнів, які потребують корекції розвитку. А учитель ще недостатньо обізнаний із даною проблемою. Дякую організаторам та учасникам семінару за розміщені матеріали. Гадаю, що і я, і мої колеги використаємо їх у своїй роботі.

    ВідповістиВидалити